Отменили решение третейского суда, Укрсоцбанк

Если вы являетесь заемщиком или поручителем по кредитному обязательству и банк обратился в третейский суд (третейский суд при Ассоциации украинских банков) и этим судом было вынесено соответствующее решение, то вам эта статья пригодится в разрезе того, как это решение можно отменить.

Korotya ukr

Клиенты нашей компании подписалы в свое время кредитный договор с ПАО «Укрсоцбанк» и договор поручительства. Банк вследствие неуплаты денежных средств решил обратиться в третейский суд при Ассоциации украинских банков с иском о взыскании задолженности. Конечно этот иск был удовлетворен и долг был взыскан без вызова заемщика и поручителя. Затем банк получил исполнительные листы и предъявил их в органы исполнительной службы для взыскания средств. Главная проблема имела место в том, что у поручителя была квартира, которая не была предметом ипотеки и она не была отчуждена до вынесения этого решения и осталась на поручителе и соответственно арест на эту квартиру был наложен. Поэтому возникла необходимость в защите этого имущества, поскольку если этого не сделать, то квартира будет продана на электронных торгах.

Было написано и подано заявление об отмене решения третейского суда и ходатайство о восстановлении срока на подачу этого заявления поскольку наши клиенты о существовании указанного решения узнали значительно позже чем оно было принято. Ходатайство о восстановлении срока было удовлетворено поскольку мы доказали, что третейский суд направлял почтовые отправления по адресам, с которых поручитель и заемщик были сняты как с зарегистрированного места жительства и были зарегистрированы в другом месте. Было множество судебных заседаний, но все же нами было доказано, что решение третейского суда было принято с нарушением законодательства и соответственно судом было вынесено определение об отмене этого третейского решения.

После судебного процесса, указанное определение об отмене решения суда было подано в органы исполнительной службы и исполнительное производство соответственно было закрыто, а аресты были сняты, что позволило нашим клиентам продать квартиру и отвести от нее удар.

Дело сопровождал партнер ЮК «Майоров, Нерсесян и партнеры», адвокат Роман Коротя. Соответствующее судебное решение ниже по тексту.

Справа № 755/16586/17
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" лютого 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Чуб Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2015 року у справі № 731/15, -
В С Т А Н О В И В:
Заявники, ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просять суд: скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2015 року, ухвалене по справі № 731/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 007/728741-KR від 19 вересня 2008 року.
Свої заявлені вимоги обґрунтовують тим, що 20 травня 2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві по вул. Марини Раскової, 15 справу № 731/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю та зазначив в резолютивній частині рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по договору кредиту в сумі 1 235 752 гривень 82 копійки та стягнення солідарно з вказаних осіб третейського збору у сумі 12 757 гривень. Розгляд справ та вирішення спорів про захист прав споживачів, відповідно до вимог законів України «Про захист прав споживачів» та «;Про третейські суди» не відноситься до компетенції третейських судів, оскільки являються виключною компетенцією судів загальної юрисдикції. Справа, у якій прийнято рішення не була підвідомча третейському суду, оскільки третейським судом розглянута справа про стягнення заборгованості за зобов'язаннями, валютою якого є долар США, а тому має місце публічний характер відносин, що створює відсутність підстав для розгляду спору в третейському суді.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року задоволена заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересовані особи: ПАТ «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2015 року у справі № 731/15 призначена до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п. 11 Розділу ХІІІ Перехідним положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції ЗУ №2147-VIII від 03.10.2017 року, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
При цьому за вимог п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи що Цивільний процесуальним кодексом України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, не передбачена можливість передачі справи за інстанційною підсудністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду заяви Дніпровським районним судом.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник заінтересованої особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в якій заперечував проти задоволення заяви.
Відповідно ч. 2 ст. 457 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
20 травня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 731/15 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було ухвалено рішення, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 1235752 гривень 82 копійки та третейський збір у сумі 12757 гривень 53 копійок.
Судом встановлено, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ухвалено на підставі укладеного 19 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 договору кредиту № 007/728741-KR на купівлю автотранспортних засобів, додаткової угоди № 1 до договору кредиту від 09 липня 2009 року, додаткової угоди № 2 до договору кредиту від 23 березня 2010 року та договору поруки № 007/728746-РО від 19 вересня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» було доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Вказаний Закон набрав законної чинності 12 березня 2011 року.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-64цс15 від 20 травня 2015 року визначено, що «Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. На час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між фізичною особою (споживачем) і банком було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним».
Крім того, у правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, визначено, що відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону. Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів. Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 Цивільного процесуального кодексу України, рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Щодо скасування зазначеного рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків в частині стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2, то суд зазначає наступне.
У пункті 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» міститься визначення терміну «споживач» як фізичної особи, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, вищевказаний закон визначає споживачем виключно фізичну особу.
Відповідно до рішення Конституційного Суд України від 10.11.2011 року у справі № 1-26/11 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII (1023-12) у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст.42 Конституції України дія цього Закону поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту),що виникають як під час укладення,так і виконання такого договору.
ОСОБА_2 є поручителем за договором поруки, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту ОСОБА_1, а тому на неї не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вона не є споживачем послуг з отримання кредиту.
За змістом правової позиції, яка міститься в Постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-580цс17 порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.
Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.
Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.
Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, оскільки договір поруки містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов'язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду.
З огляду на вищевикладене, обов'язок поручителя нести солідарну відповідальність за виконання позичальником умов договору та відповідно їх солідарна відповідальність нерозривно пов'язані між собою. За наявності у спорі суб'єктного складу сторін, якими є кредитор та поручитель, джерело виникнення вимог кредитора залишається незмінним, оскільки спір виник щодо заборгованості за кредитом наданим на задоволення споживчих потреб, тобто правовідносини виникли із споживчого кредиту, у зв'язку з чим такий спір не підлягає розгляду третейським судом.
Також, як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору кредиту № 007/728741-KR на купівлю автотранспортних засобів від 19 вересня 2008 року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1, кредит позичальнику було надано в іноземній валюті - доларах США.
При ухваленні постанови Верховного Суду України у справі №6-831цс14 від 21.10.2015 року; Верховний Суд України виклав правову позицію про непідвідомчість спорів третейському суду після внесення зазначених змін до Закону, зазначивши, зокрема, й те, що:
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 5, 6, 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 1 Закону країни «Про захист прав споживачів», ст.ст. 454-458, 460 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2015 року у справі № 731/15 - задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 травня 2015 року у справі № 731/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Суддя: