Списали пеню та 3% річних, Родовід банк

В практиці юридичної компанії «Майоров, Нерсесян та партнери» була судова справа за позовом ПАТ "Родовід банк" до позичальника фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Для отримання юридичної консультації з питань зменшення заборгованості по кредиту, судового захисту по позову про стягнення кредитного боргу, анулювання неустойки по кредиту, анулювання 3% річних по кредиту, визнання недійним пункту кредитного договору, який встановлює значний розмір пені за прострочення кредиту, звертайтесь за телефоном, що зазначений нижче.

Опис ситуації: Між ПАТ "Родовід банк" та позичальником був укладений валютний кредитний договір. Грошові кошти позичальник взяв на купівлю автомобіля. Відповідно був також укладений договір застави цього автомобіля.

З часом, внаслідок кризи, позичальник прострочив виконання кредитного договору і ПАТ "Родовід банк" звернувся до суду з позовом про стягнення кредитного боргу. В позовній заяві банк нарахував тіло кредиту, проценти за користування кредитом, 3% річних та пеню в розмірі, що в 700 разів перевищує тіло кредиту (у всіх кредитних договорах ПАТ "Родовід банк" пеня в кредитному договорі встановлюється в розмірі 1.6 процента від суми простроченого кредиту за кожен день прострочення і внаслідок цього нараховуються дужа значні розмірі неустойки).

В судовому процесі ми домоглися списання в повному об’ємі 3% річних та зменшення пені з 7 000 000,00 грн. до 190 000,00 грн.

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" квітня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі Ізвольскій С.С.
з участю представників позивача Смик Д.П., Лисого М.С.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором і зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» визнання пункту кредитного договору недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ПАТ «Родовід Банк» звернувся з позовом про стягнення з відповідача - ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі 8 922, 09 дол. США та 7 031 074, 36 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
23.10.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір №33/АА-016.07.2.
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів на загальну суму 12 513 доларів США 00 центів строком (терміном) по 23.10.2012р. включно.
Згідно з п. 1.5. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 12,50% процентів річних, а з 08.11.2008 р. збільшена до 16,00% річних на підставі Додаткової Угоди до кредитного договору.
На виконання вищезазначеного, банком надано ОСОБА_4 суму 12 513,00 доларів США 00 центів. Факт видачі кредиту підтверджується випискою з балансового рахунку.
Відповідно до п.3.1.1 Кредитного договору, який змінений Додатковим договором №1 від 12.01.2009р. передбачено обов'язок відповідача погашати заборгованість за кредитним договором згідно з графіком платежів, щомісячно в строк (термін) до 10 числа (включно) кожного місяця починаючи з місяця, наступного за звітним шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок вказаний у кредитному договорі.
Однак, відповідачем систематично порушуються умови Кредитного договору, несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів (повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, плати по кредиту) протягом строку дії кредитного договору призвело до виникнення заборгованості.
Сума простроченої заборгованості за кредитом становить 8 922, 09 дол. США.
Крім цієї суми, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам за весь період в сумі 6 995 158, 76 грн., розраховану відповідно до п. 3.9 Кредитного договору, а також 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам за весь період в розмірі 35 915, 59 грн., - згідно вимог ст. 625 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов про визнання пункту кредитного договору недійсним, в якому просить визнати недійсним п. 3.9. Кредитного договору,яким передбачено, що «за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню за кожен день просрочки у розмірі 1.6 (однієї цілої шість десятих) процента від суми простроченої заборгованості».
Вказаний пункт договору, згідно доводів зустрічної позовної заяви, грубо порушує чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки містить несправедливі по відношенню до споживача умови, що є підставою для визнання його недійсним.
Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову банку про стягнення заборгованості, подав письмову заяву про застосування строку позовної давності, обґрунтовану тим, що банк пропустив строк позовної давності, яку просив задовольнити , а також подав заяву про поновлення пропущеного ОСОБА_4 строку позовної давності на подання зустрічного позову, посилаючись на те, що правова позиція, яку слід застосувати до спірних правовідносин, була викладена Верховним Судом України лише 25.09.2013р.
З наведених підстав представник ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Представник ПАТ «Родовід Банк» в судовому засіданні зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав, у свою чергу, подав письмову заяву про застосування строку позовної давності і просив відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав пропущення ОСОБА_4 строку позовної давності.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено наступне.
23.10.2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено Кредитний договір №33/АА-016.07.2.
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Банк відкриває Позичальникові відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 12 513 доларів США 00 центів терміном по 23 жовтня 2012 року включно.
Згідно з п. 1.5. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 12,50% процентів річних, а з 08.11.2008 р. збільшена до 16,00% річних на підставі Додаткової Угоди до Кредитного договору.
На виконання вищезазначеного, позивачем надано ОСОБА_4 суму 12 513,00 доларів США 00 центів. Факт видачі кредиту підтверджується випискою з балансового рахунку та не заперечується відповідачем.
Відповідно до п.3.1.1 Кредитного договору, який змінений Додатковим договором №1 від 12.01.2009р., передбачено обов'язок відповідача погашати заборгованість за кредитним договором згідно з Графіком платежів щомісячно в строк (термін) до 10 числа (включно) кожного місяця починаючи з місяця, наступного за звітним шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок вказаний у кредитному договорі.
Як підтверджується наданими суду доказами, відповідачем порушуються умови Кредитного договору, оскільки має місце несвоєчасне виконання ним зобов'язань щодо сплати щомісячних платежів (повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом), що призвело до утворення заборгованості
Предметом спору у даній праві не є стягнення процентів за користування кредитом, оскільки позивач ці вимоги не заявляє.
Сума простроченої заборгованості за кредитом, згідно наданого суду розрахунку заборгованості, становить 8 922, 09 дол. США.
Вирішуючи заяву відповідача про застосування позовної давності до вимоги про стягнення вказаної суми по тілу кредиту, суд виходить з наступного.
Прострочення платежу за кредитом відбулося з 13.09.2009р., 24.11.2009р. банком була направлена письмова вимога ОСОБА_4 щодо необхідності сплати ним заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання ним цієї вимоги; вказану вимогу відповідач отримав 04.12.2009р., що підтверджується зворотнім повідомленням про її отримання, яке міститься у справі; отже, з 05.01.2010р. слід визначати початок перебігу строку позовної давності.
З позовом до суду ПАТ «Родовід Банк» звернувся 18.08.2015р., - також в межах передбаченого ст. 257 ЦК України строку позовної давності.
Доводи представника відповідача щодо необхідності застосування Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р., а також доводи про те, що сумою в 664,07 доларів США відповідачем були погашені 2 платежі повністю по 222,94 долари США - за 10.09.2012р., та за 10.08.2012р., а також частково 1 платіж - за 10.07.2012р. (в рахунок платежу в розмірі 222,94 долари США було сплачено 218,19 доларів США, тому залишилося несплаченим лише 6,75 доларів США боргу по тілу кредиту, суд оцінює критично, оскільки зазначена Постанова Пленуму передбачає те, що у випадку, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, а виконання зобов'язання передбачалося у вигляді періодичних платежів Графіком платежів лише за умови належного і своєчасного виконання його умов позичальником, що у даному випадку відповідачем не виконувалося.
Відтак, правових підстав для застосування строку позовної давності до вимоги ПАТ «Родовід Банк» про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 8 922, 09 дол. США суд не убачає, а тому вказана позовна вимоги підлягає задоволенню.
При вирішенні позовної вимоги ПАТ «Родовід Банк» про стягнення з відповідача пені в сумі 6 995 158, 76 грн., суд виходить з наступного.
Згідно п. 3.9. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник зобов'язується сплачувати банку пеню за кожен день просрочки у розмірі 1.6 (однієї цілої шість десятих) процента від суми простроченої заборгованості.
Відповідно до наданого банком суду розрахунку заборгованості, позивач нарахував пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та процентам, однак, як зазначено вище, розмір несвоєчасно погашених процентів банком у розрахунку не наведений та не є предметом позову.
Будь-яких доказів на підтвердження механізму визначення загальної суми простроченої заборгованості по тілу кредиту і процентам, застосовану банком як базу для розрахунку пені, позивач суду не надав.
Враховуючи положення п. 3.9. Кредитного договору, а також те, що прострочена заборгованість за кредитом складала на час здійснення банком розрахунку 8 922, 09 дол. США,що за курсом НБУ (21, 37 грн. за 1 дол. США) становило 190 665, 06 грн., розмір пені за оди суд день становив 3 050, 64 грн.
Взявши до увагу заяву відповідача про застосування позовної давності, виходячи з вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно якої позовна давність в один рік застосовується до вимоги про стягнення неустойки, за останній рік від дня звернення банку до суду (18.08.2015р. - 18.08.2014р., тобто 352 дні) розмір пені складає 1 073 825, 61 грн.
Однак, враховуючи те, що даний розмір пені значно перевищує суму простроченого тіла кредиту, то наявні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, та приведення її розміру до розміру простроченої заборгованості по тілу кредиту в еквіваленті до національної валюти України - гривні, що складає 190 665, 06 грн.
Отже, в цій частині позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» підлягають частковому задоволенню.
Не підлягає задоволенню позовна вимога ПАТ «Родовід Банк» про стягнення 3% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам за весь період в розмірі 35 915, 59 грн. і суд приймає, як обґрунтовані, доводи представника відповідача про те, що за своєю правовою природою стягнення 3% річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Така позиція підтверджується рядом постанов Верховного Суду України (від 06.06.2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 р. у справі № 6-38цс11, від 02.07.2014р. у справі 6-79цс14).
Виходячи з того, що спір виник відносно зобов'язання, валютою якого є іноземна валюта, це виключає можливість застосування ст. 625 Цивільного кодексу України
Стосовно зустрічного позову про визнання пункту кредитного договору недійсним, в якому просить ОСОБА_4 просить визнати недійсним п. 3.9. Кредитного договору, суд дійшов до висновку про відмову у його задоволенні з підстав пропущення строку позовної давності та відсутності правових підстав для його поновлення, оскільки очікування ОСОБА_4, як він посилається, правової позиції, викладеної Верховним Судом України, не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропущеного строку; про існування даного пункту договору позивач дізнався в момент укладення кредитного договору - 23.10.2007р., а з позовом до суду про визнання недійсним окремого пункту договору звернувся лише 30.11.2015р.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №33/АА-016.07.2 від 23.10.2007р. в сумі 8 922, 09 доларів США, пеню в розмірі 190 665, 06 грн., а також судовий збір в сумі 3 654, 00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» визнання пункту кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.
СУДДЯ: