Скасування «воєнної паузи» позовної давності по кредитам: суддя ВС роз’яснив ключові зміни та судову практику
Ключова тема: Внаслідок ухвалення нового закону, що скасував «воєнне» зупинення перебігу строків позовної давності, Верховний Суд формує єдину правозастосовну практику щодо обчислення цих строків у складний період дії карантину та воєнного стану.
Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Петров в рамках спеціалізованої доповіді «Позовна давність в період воєнного стану: скасування зупинення та виклики судовій практиці» детально роз’яснив еволюцію правового регулювання та ключові позиції судів у цій сфері.
Етапи регулювання: від «карантинного» до «воєнного» зупинення
Як зазначив Євген Петров, правова система України пройшла через кілька етапів адаптації інституту позовної давності до надзвичайних обставин:
Карантинний період (2020 рік): на підставі п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки позовної давності були продовжені на період дії карантину.
Воєнний стан (з 2022 року): п. 19 того ж розділу ввів інший механізм – зупинення перебігу строків позовної давності на весь період дії воєнного або надзвичайного стану. Це створило так звану «воєнну паузу» для цивільно-правових вимог.
Скасування «воєнної паузи» (2025 рік): Закон України «Про внесення зміни до розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», що набрав чинності 4 вересня 2025 року, виключив п. 19. Це означає відновлення загальних правил обчислення строків позовної давності та фактичне скасування їх автоматичного зупинення на період воєнного стану.
Вплив на суміжні інститути: звільнення від неустойок
Суддя також нагадав про супутній захист для боржників у період воєнного стану, передбачений п. 18. Ця норма звільняла позичальників від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання кредитних зобов’язань з 24 лютого 2022 року, а нараховані за цей період суми підлягали списанню. Це правило залишається чинним та має враховуватися разом із питаннями про давність.
Ключові позиції судової практики Верховного Суду
Скасування «воєнної паузи» активізувало потік справ і потребувало чіткого тлумачення того, як обчислювати строки, що перебігали у складний період 2020-2025 років. Євген Петров виділив низку принципових рішень ВС, що формують практику:
Комплексне обчислення строків (постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24): Верховний Суд підтвердив наступність дії особливих норм. Якщо позовна давність не сплила станом на 2 квітня 2020 року:
Спочатку вона була продовжена на період карантину (до 30 червня 2023 р.).
Потім її перебіг був зупинений на період воєнного стану (з 30 січня 2024 р.).
З 30 січня 2024 року до набрання чинності нового закону (4 вересня 2025 р.) строк не йшов.
Таким чином, позов із відповідними вимогами, поданий після 30 січня 2024 року, може бути визнаний своєчасним.
Самостійність строків давності за основним боргом та забезпеченням (постанова ВП ВС від 14 червня 2023 року у справі № 755/13005/16-ц): Суд закріпив важливу позицію, що переривання позовної давності за основним зобов’язанням (наприклад, кредитом) не перериває перебіг давності за вимогою про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). Ці строки розглядаються окремо.
Момент виникнення права на оскарження заповіту (постанова КЦС ВС від 20 червня 2024 року у справі № 465/4217/14): ВС роз’яснив, що позовна давність за позовом про недійсність заповіту починає течіти не з дня його складання, а з дня відкриття спадщини (смерті заповідача), коли особа набуває статусу зацікавленої.
Оскарження свідоцтва про право на спадщину (постанова ОП КЦС ВС від 5 вересня 2022 року у справі № 385/321/20): Суд визначив, що позовна давність за вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину теж обчислюється з моменту його видачі та отримання особою, права якої порушені.
Висновок
Скасування «воєнної паузи» для позовної давності повернуло учасників цивільних правовідносин до загальних правил ГК України, водночас створивши складні перехідні питання. Роз’яснення судді Євгена Петрова та наведена судова практика Верховного Суду надають чіткі орієнтири для суддів, юристів та громадян щодо правильного обчислення строків звернення за судовим захистом, враховуючи накладення різних надзвичайних режимів у минулому. Це сприяє формуванню передбачуваної та єдиної правозастосовної практики в умовах відновлення звичайного функціонування правової системи.