Зразок апеляційної скарги по кредиту ПУМБ 2025-2026 з судовою практикою

Дніпровський апеляційний суд
49000, Дніпропетровська обл. м. Дніпро, вулиця Харківська, 13

Відповідач: ________________

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
"ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"
Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4
ел. пошта: info@fuib.com
тел. +38(044)-231-70-00, +38(044)-231-71-00
ЄДРПОУ: 14282829

Електронний кабінет є

Справа: №204/5728/25
Провадження: №2/204/3127/25

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23.09.2025

Представник позивача Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» Супрун Є.В. звернулася до суду з позовом про стягнення з ______ заборгованості за кредитними договорами:

• № 3001013883701 від 10.04.2018 у розмірі 3 303,23 грн.;
• № 2001148273301 від 12.10.2018 у розмірі 10 359,64 грн.;
• № 1001236233301 від 30.01.2019 у розмірі 30 179,6 грн.

Про рішення дізналися: 01.10.2025
Строк на апеляційне оскарження: не пропущений

Чечелівський районний суд міста Дніпра виніс рішення, яким задовольнив позовні вимоги у частині стягнення заборгованості, з яким категорично не погоджуюсь з огляду на грубе порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ігнорування усталеної практики Верховного Суду.

ПІДСТАВИ ДЛЯ СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

1. НЕПРАВОМІРНІСТЬ СТЯГНЕННЯ КОМІСІЇ ЗА ОБСЛУГОВУВАННЯ КРЕДИТНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Суд першої інстанції зазначив: "комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,00% була обумовлена умовами укладеного договору № 3001013883701 при підписанні відповідної заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 10.04.2018, а також 30.01.2019 Ступак О.П. підписав заяву № 1001236233301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій також обумовлено умови, згідно яких комісія за обслуговування кредитної заборгованості буде нарахована у розмірі 3,99%".

Даний висновок суду суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) категорично зазначила:

"Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»".

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зробив принциповий висновок:

"Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»".

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо:

• переліку конкретних послуг, за які стягується комісія;
• фактичного надання таких послуг Відповідачу;
• економічного обґрунтування розміру комісії.

Позивач не довів перед судом, які саме додаткові послуги він надавав Відповідачу щомісячно, за що стягується комісія у розмірі 3,00% та 3,99%. Суд першої інстанції не врахував обов'язок банку довести правомірність стягнення такої комісії.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 755,33 грн. за договором № 3001013883701 та 17 529,4 грн. за договором № 1001236233301 є незаконним та підлягає виключенню із суми стягнення.

2. ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЩОДО ФОРМИ КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ ПРИЄДНАННЯ

Усі три кредитні договори були укладені шляхом підписання заяв-анкет на приєднання до внутрішніх правил банку, що є грубим порушенням встановленого порядку укладення договорів та суперечить фундаментальним правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 встановила принципові правові позиції щодо договорів приєднання у банківській сфері, які мають преюдиційне значення для даної справи:

2.1. Щодо доведення змісту умов договору приєднання

"Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений".

2.2. Щодо обов'язкового зазначення істотних умов у заяві позичальника

"У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру".

2.3. Щодо неможливості застосування витягів без підпису позичальника

"При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів)".

2.4. Щодо недопустимості роздруківок із сайту банку як доказів

"Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування".

2.5. Щодо неможливості застосування статті 634 ЦК України

"Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір".

2.6. Висновок щодо нікчемності умов про проценти та неустойку

"За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин".

2.7. Щодо особливого захисту споживачів банківських послуг

"З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору".

У даній справі:

• Заяви-анкети, підписані Відповідачем, не містять конкретних умов щодо розміру процентної ставки;
• Заяви-анкети не містять умов про відповідальність у вигляді неустойки та її розміру;
• Позивач не надав доказів того, що на момент укладення договорів діяли саме ті умови та тарифи, на які він посилається;
• Позивач не довів факту ознайомлення Відповідача з повним текстом Правил банківського обслуговування;
• Витяги з тарифів та правил не містять підпису Відповідача про ознайомлення та згоду.

Таким чином, застосовуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, слід дійти висновку, що умови про сплату процентів за користування кредитом та про сплату комісій є нікчемними, а Відповідач зобов'язаний повернути лише фактично отримане тіло кредиту.

3. НЕПРАВОМІРНІСТЬ НАРАХУВАННЯ ПРОЦЕНТІВ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ СТРОКУ КРЕДИТУВАННЯ

Суд першої інстанції зазначив: "При розгляді даної справи суд виходить з того, що в обґрунтування заперечень проти позову та підтвердження перед судом наведених обставин, відповідачем не надано суду належних, допустимих та переконливих доказів".

Даний висновок є юридично хибним та свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права щодо розподілу тягаря доказування.

Кредитні договори були укладені на визначений строк (12 та 24 місяці), проте Позивач нараховував проценти з моменту отримання кредиту до 2025 року, тобто протягом 6-7 років після закінчення строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) сформулювала категоричний правовий висновок у пункті 91:

"Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється".

Ця правова позиція є усталеною та обов'язковою для застосування судами всіх інстанцій відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.

Правове обґрунтування:

Відповідно до статті 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк, встановлений договором.

Частина 2 статті 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений строк повернення позики частинами, то у разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, правові наслідки настання строку виконання кредитного зобов'язання в повному обсязі полягають у припиненні нарахування процентів кредитором.

Обґрунтування неправомірності позиції суду першої інстанції:

Суд помилково поклав на Відповідача обов'язок доводити неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування. Натомість, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, саме на Позивачеві (банку) лежить обов'язок довести правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування, а саме:

• факт направлення вимоги про дострокове повернення кредиту на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України;
• дотримання порядку та строків направлення такої вимоги;
• правові підстави для продовження нарахування процентів.

Позивач не надав жодного доказу направлення Відповідачу вимоги про дострокове повернення кредитувідповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України.

Таким чином:

• По договору № 3001013883701 від 10.04.2018 (строк кредитування 12 місяців) – проценти підлягають нарахуванню лише до 10.04.2019;
• По договору № 2001148273301 від 12.10.2018 (строк кредитування 24 місяці) – проценти підлягають нарахуванню лише до 12.10.2020;
• По договору № 1001236233301 від 30.01.2019 (строк кредитування 24 місяці) – проценти підлягають нарахуванню лише до 30.01.2021.

Усі проценти, нараховані після зазначених дат, є неправомірними та підлягають виключенню із суми стягнення.

4. ЗАРАХУВАННЯ СПЛАЧЕНИХ ПРОЦЕНТІВ У ПОГАШЕННЯ ОСНОВНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Враховуючи висновок про нікчемність умов кредитних договорів щодо сплати процентів (пункт 2 цієї апеляційної скарги), усі грошові кошти, сплачені Відповідачем на користь Позивача, підлягають зарахуванню виключно в погашення тіла кредиту.

Відповідно до розрахунків, наданих Позивачем:

По договору № 3001013883701 від 10.04.2018:

• Видано кредит: 11 699,00 грн
• Заборгованість за кредитом: 1 547,25 грн
• Фактично повернуто: 10 151,75 грн

По договору № 2001148273301 від 12.10.2018:

• Видано кредит: 7 000,00 грн
• Заборгованість за кредитом: 6 994,51 грн
• Фактично повернуто: 5,49 грн

По договору № 1001236233301 від 30.01.2019:

• Видано кредит: 20 000,00 грн
• Заборгованість за кредитом: 12 644,26 грн
• Фактично повернуто: 7 355,74 грн

Проте, у своїх розрахунках Позивач включив до заборгованості проценти та комісії, які були нараховані неправомірно, а сплачені Відповідачем кошти зараховував спочатку на погашення процентів, а не основного боргу.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду:

• Умови про сплату процентів є нікчемними;
• Усі сплачені кошти підлягають зарахуванню в погашення тіла кредиту;
• Заборгованість за кредитними договорами має бути перерахована виключно як різниця між виданою сумою кредиту та фактично поверненими коштами.

Суд першої інстанції не здійснив перерахунку заборгованості з урахуванням зарахування всіх сплачених сум у погашення тіла кредиту, що призвело до необґрунтованого стягнення з Відповідача коштів, які фактично не є заборгованістю.

5. ІНШІ ПОРУШЕННЯ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ

5.1. Відсутність підписів уповноважених осіб на документах

Усі відомості, надані Позивачем (розрахунки заборгованості, довідки тощо), не містять підписів уповноважених осіб банку та документів, які підтверджують повноваження таких осіб на підписання відповідних документів.

Згідно з частиною 1 статті 99 ЦПК України, письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для справи. Документ без підпису уповноваженої особи не може вважатися належним доказом.

5.2. Невідповідність заявлених обставин фактичним платежам

За розрахунком Позивача, комісія у розмірі 798,00 грн за перший місяць (28.02.2019) по договору № 1001236233301 від 30.01.2019 була нарахована, проте Відповідач її не сплачував. Проте, у розрахунку заборгованості ця сума не відображена як заборгованість, що свідчить про неналежність та суперечливість розрахунків Позивача.

5.3. Відсутність у статуті банку повноважень на видачу кредитів фізичним особам

Відповідно до наданого Позивачем статуту АТ «ПУМБ», у статуті прямо не зазначено про таку діяльність як видача споживчих кредитів фізичним особам. Проте, суд першої інстанції не перевірив наявність у банку відповідних повноважень на момент укладення договорів.

5.4. Відсутність підписів Відповідача на платіжних документах

На платіжних інструкціях, наданих Позивачем, відсутні підписи Відповідача, що унеможливлює встановлення факту отримання грошових коштів саме Відповідачем.

ПРАВОВІ ВИСНОВКИ

1. Умови кредитних договорів про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та правових позицій Верховного Суду (постанови від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та від 06.11.2023 у справі № 204/224/21).
2. Умови кредитних договорів про сплату процентів та неустойки є нікчемними у зв'язку з порушенням форми договору приєднання та недоведенням факту ознайомлення Відповідача з повним текстом умов кредитування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17).
3. Нарахування процентів після закінчення строку кредитування є неправомірним за відсутності доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
4. Усі сплачені Відповідачем кошти підлягають зарахуванню виключно в погашення тіла кредиту, що значно зменшує розмір основної заборгованості.
5. Відповідач зобов'язаний повернути лише фактично отримане тіло кредиту за мінусом уже сплачених сум.

ДОВОДИ ЩОДО НЕЗАКОННОСТІ РІШЕННЯ СУДУ

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23.09.2025 у справі № 204/5728/25 підлягає скасуваннюна підставі пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, а саме:

1) Суд неправильно застосував норми матеріального права:

• Не застосував норми Закону України «Про споживче кредитування» щодо нікчемності умов про комісію;
• Не застосував правові позиції Верховного Суду щодо нікчемності умов договорів приєднання;
• Не застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо припинення нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

2) Суд не застосував закон, який підлягав застосуванню:

• Не застосував статті 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування»;
• Не застосував статті 633, 634 ЦК України щодо форми договору приєднання;
• Не застосував статтю 1050 ЦК України щодо припинення нарахування процентів.

3) Висновки суду не відповідають обставинам справи:

• Суд дійшов висновку про правомірність нарахування комісії без належних доказів надання банком відповідних послуг;
• Суд дійшов висновку про правомірність нарахування процентів без доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту;
• Суд не перерахував заборгованість з урахуванням зарахування всіх сплачених сум у погашення тіла кредиту.

На підставі викладеного, керуючись положеннями:

• Закону України «Про споживче кредитування» (статті 8, 11, 12);
• Цивільного кодексу України (статті 526, 533, 599, 633, 634, 1050);
• Цивільного процесуального кодексу України (статті 263, 376, 381, 382);
• Постанови Великої Палати Верховного Суду: 
  • від 03.07.2019 у справі № 342/180/17;
  • від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12;
• Постанови Верховного Суду: 
  • від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19;
  • від 06.11.2023 у справі № 204/224/21,

ПРОШУ:

• Скасувати рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23.09.2025 у справі № 204/5728/25 повністюта ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимогпозивача.

Додаток:

• Копія апеляційної скарги для сторін.
• Квитанція про сплату судового збору.