ВІДЗИВ та ЗАЯВА про застосування позовної давності (Зразок заяви)

Заява про застосування позовної давності є одним з етапів судового процесу, який стосується взяття на виконання рішення щодо стягнення заборгованості по кредиту. Нижче наведено крок за кроком інструкції щодо складання заяви про застосування позовної давності.

Визначте, яку саме заборгованість ви хочете стягнути з позивача. Переконайтеся, що ця заборгованість належно документально підтверджена.

Ознайомтеся з законодавством щодо позовної давності та переконайтеся, що маєте достатні підстави для подання заяви про застосування позовної давності.

Складіть заяву про застосування позовної давності. Вона має містити наступну інформацію:

- назву суду, до якого подається заява;
- ПІБ та адресу позивача;
- ПІБ та адресу відповідача;
- опис заборгованості та підтвердження її наявності;
- посилання на законодавство щодо позовної давності та підтвердження того, що вона застосовується до даної заборгованості;
- прохання про вирішення справи відповідно до закону.

Роздрукуйте та підпишіть заяву.

Подайте заяву до відповідного суду. 

Зачекайте на рішення суду щодо застосування позовної давності. У разі задоволення заяви судом, позовна заборгованість не може бути стягнута з позивача.

Нарешті, якщо ви маєте сумніви щодо застосування позовної давності до вашої заборгованості, краще звернутися до юриста або правового консультанта для отримання професійної допомоги та порад.

Загальна інформація, наведена в цій статті, призначена лише для ознайомлення та не є правовою консультацією. Будь-які рішення, пов'язані з поданням заяви про застосування позовної давності, слід робити після детального вивчення відповідного законодавства та консультації з професіоналом у сфері права.

До Оболонського районного суду м. Києва

Відповідач: ____
Адреса: ____
РНОКПП: ____

Позивач: Акціонерне товариство
«ТАСКОМБАНК»
Адреса:01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30
Код ЄДРПОУ: 09806443

Справа:______

ВІДЗИВ та ЗАЯВА про застосування позовної давності

В Апостолівському районному суді Дніпропетровської області знаходиться справа за позовом Акціонерного Товариства «ТАСКОМБАНК» до ____ про стягнення боргу за кредитним договором.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 року відкрито провадження у справі, а мені, як відповідачу, визначений п’ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк я, як відповідач, маю право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

І. ПРО ПОРУШЕННЯ ЦПК України У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ
Акціонерного Товариства «ТАСКОМБАНК»

1. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.4 ст. 95 ЦПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Необхідно зауважити, що існує порядок такого засвідчення, який міститься у п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Разом із тим відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч зазначеним вимогам законодавства, в матеріалах справи відсутні саме належним чином засвідчені письмові докази. Таким чином, до Позовної заяви не надано належних доказів.
Надані Позивачем копії документів до Позовної заяви (Додатки 1-9) є незасвідченими взагалі, оскільки ці копії не містять назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Додатково потрібно зазначити, що Позивач у Позовній заяві на вимогу п.7 ч.3 ст. 175 ЦПК України повідомляє щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких надано до заяви. Із цього повідомлення можна зробити висновок, що я, відповідач, маю оригінал мого( позичальника) паспорта та ІПН, оригінал Розрахунок заборгованості за кредитним договором знаходиться у Позивача. Далі Позивач вказує, що оригінали Кредитних матеріалів з усіма додатками знаходяться у Позивача і Відповідача. Тобто Позивач НЕ розмежовує документи за назвами і НЕ вказує який у кого знаходиться, а називає узагальнено «Кредитних матеріалів з усіма додатками». Але мені, Відповідачу, є незрозумілим те, що саме має на увазі Позивач, адже із Додатків 1-9 я бачу, що я (Позичальник) НЕ маю оригіналів дуже багатьох документів, тому також НЕ зрозуміло на які докази посилається Позивач як на підставу своїх вимог, чи є ті докази достовірними і достатніми, чи Позивач, як учасник справи, мав підтвердити відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Але Позивач не виконав цю вимогу абз. 2 ч. 5 ст. 95 ЦПК України, чим порушив закон. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування(ч.2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до норми ст.83 Подання доказів:
5.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
1.Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом(Стаття 78. Допустимість доказів )

Таким чином, Позивач не довів належними доказами (первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача перед банком; банк не надав виписки за картковим рахунком за відповідний період.
Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій:
«Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.»
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, з огляду на норми чинного законодавства вважаємо, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені доказами.

ІІ. Про Заяву-приєднання по аналогії з правовідносинами
ПАТ “ПРИВАТБАНК”.

По-перше. Позивач у Позовній заяві на ст 1-3 (Арк.спр. 3-5) детально аналізує укладення зі мною, Відповідачем, Заяви-договору № ____від 21.12.2017 року на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (із встановленням Кредитного ліміту)(надалі – Кредитний договір).
Позивач наголошує на тому, що також попередньо 19 грудня 2017 року Відповідачем було підписано Заяву – анкету на оформлення банківських продуктів. Підписуючи Заяву – анкету на оформлення банківських продуктів, відповідач просив Банк:
1. Надати йому йому послуги/продукти на умовах та в порядку, передбаченому в цій заяві-анкеті та в договірних документах, що підписуються для оформлення відповідних послуг/продуктів;
2. Укласти договори на оформлення відповідних банківських продуктів/послуг;
3. Здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, що погоджені із ним та зазначені в договірних документах.
Таким чином Позивач визнає, що Позивач із Відповідачем (Позичальником) мав погодити та підписати не тільки заяву-анкету, а й укласти договори на оформлення відповідних банківських продуктів/послуг. А також Банк брав на себе зобов’язання здійснювати кредитування на загальних умовах кредитування, що погоджені із Позичальником та зазначені в договірних документах. Але, Позивач(Банк) із Відповідачем (Позичальником)договори на оформлення відповідних банківських продуктів/послуг НЕ уклав в розумінні ст.1055 ЦК України:
2.Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 Цивільного Кодексу України).
У Заяві-договорі № ____від 21.12.2017 року на дату укладення та підписання НЕ зафіксовані суттєві банківські умови надання споживчого кредиту. Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У Заяві-договорі № ____, підписаній сторонами 21.12.2017 року, відсутні умови договору про встановлення строку дії цього кредитного договору.
А у Позовній заяві Банк, посилаючись на Умови надання та обслуговування Кредитної лінії, вказує на строк користування нею – 365 днів з автоматичною пролонгацією на такий самий строк. Тобто, кредитна лінія (читай Кредитний договір) у часі БЕЗКІНЕЧНА. Але про таку істотну умову кредитного договору, як строк його дії 365 днів з автоматичною пролонгацією на такий самий строк, у жодному підписаному мною документі НЕ вказано. Я б на таку умову не погодилась і не уклала б цей кредитний договір, так як не маю права обтяжувати своїми фінансовими зобов`язаннями членів моєї родини після моєї смерті.
Всупереч зазначеним вимогам законодавства, а саме ч. 2 ст. 1055 Цивільного Кодексу України, приховування Позивачем(Банком) істотної умови кредитного договору схоже на зловживання правом самому одноосібно змінювати умови обслуговування споживача. Адже інформація про умови зміни банком строку дії договору НЕ написано у незавіреному Витягу з Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», який Позивач надав суду як доказ. Це особливо важливо, коли, наприклад, виникає необхідність у споживача захистити свої порушені Банком цивільні права у суді.

Банківські Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника (Апеляційний суд м. Києва, справа № 7____-ц, 22.03.17)

По-друге. Пояснення полягають в тому, що позичальник не підписував відповідні правила, та зобов'язаний повернути лише тіло кредиту, а від так, банк не має право нараховувати проценти та неустойку. Про це 03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 342/180/17 та визначила наступну правову позицію:

Велика Палата Верховного Суду встановила (витяг з рішення):

1. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, також вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України з огляду на таке;
2. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
3. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
4. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування

ІІІ. НЕВІДПОВІДНОСТІ У РОЗРАХУНКАХ ЗАБОРГОВАНОСТІ
Сума боргу та, відповідно, ціна позову 73 665 грн 60 коп значно завищена, оскільки в розрахунках незавіреного Позивачем (Арк.спр.31) "Розрахунок заборгованості " в таблицях №1, 2, 3 внизу таблиці (Разом) вказано суми ІНАКШІ ніж в тексті Позову, а саме:
- Позиція Заборгованість по тілу кредиту(в т.ч. прострочена) – 38 641.74 грн. написана в позовній заяві, але ВІДСУТНЯ в таблицях№1, 2, 3 ;
- Позиція Заборгованість за відсотками(в т.ч. прострочена) – 28 067.37 грн. написана в позовній заяві, але в таблиці № 3 «Розрахунок суми штрафу зг. Кредитного договору за період…» записана у нижній графі «Всього:» у стовпчику «Залишок простроченої заборгованості». А це ІНАКШЕ ніж в тексті Позову ;
- Позиція Заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) – 5 756.49 грн. написана в позовній заяві, але ВІДСУТНЯ в таблицях№1, 2, 3 ;
- Позиція Сума нарахованого щтрафу – 1200.00 грн. написана в позовній заяві, а також в таблиці № 3 «Розрахунок суми штрафу зг. Кредитного договору за період…» записана у нижній графі «Всього:» у стовпчику «Сума нарахованого штрафу» І це єдина позиця співпадає.
- Відсутня Позиція в Позовній заяві та в незавіреному Позивачем (Арк.спр.31) "Розрахунок заборгованості" Сплачені Позичальником платежі за кредитом (дата, № квитанції, сума, Всього).
- Відсутня Позиція в Позовній заяві та в незавіреному Позивачем (Арк.спр.31) "Розрахунок заборгованості" Розмір сплачених щомісячних страхових внесків за Договором страхування життя № 4193310-СК, підписаний сторонами 21.12.2017 року.

Якщо подивитися на "Заборгованість за Заявою-договором№ 517/4193310-СК від 21.12.2017 року ", то взагалі не зрозуміло яку загальну суму неустойок банк виставляє.

Позивач у Позовній заяві вживає узагальнений термін «заборгованість». Позивач також вживає поняття, додаткові значення і не пояснює цих термінів. Така неузгодженість у вживанні спеціальної термінології не дозволяє Відповідачу перевірити розрахунки Позивача та їхню відповідність умовам кредитування, щоб погодитись або спростувати суму заборгованості за кредитом. 

IV. ПРО НЕВІДПОВІДНІСТЬ письмової форми правочину

Необхідно зазначити, що Заяву-договір № 517/4193310-СК від 21.12.2017 року та Договір страхування життя № 4193310-СК від 21.12.2017 року підписала одна і та ж особа Беров О.О.( КОПІЯ ПІДПИСУ БЕЗ ЗРАЗКА ПІДПИСУ як того вимагає законодавство), на обох договорах надрукована однакова копія печатки Публічне акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» ІК №09806443.
Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Письмової згоди я не надавала, а Позивач її не пропонував і зразків підпису Беров О.О. не надавав.
Необхідно ВИТРЕБУВАТИ У ПОЗИВАЧА оригінали зазначених договорів та Письмову згоду Позичальника, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів( Я, Відповідач(Позичальник) такої згоди не надавала і не підписувала).

 V. Про НЕЗАКОННІСТЬ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ

Позовна давність на стягнення неустойки(пені,штрафу) становить 1 рік (ч.2 ст. 258 ЦКУ). Неустойка (пеня, штраф) це один із засобів забезпечення виконання зобов’язань, передбачений нормою ст. 546 ЦК України, який має скорочений строк позовної давності – нарахування та стягнення, який передбачений ст. 258 ЦК України. Саме про це Правовий висновок ВСУ у справі № 6-1138цс15:

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Керуючись вказаними вище нормами законодавства та позицією ВСУ, необхідно зазначити, що у позовній заяві Позивач не вказує точний термін НЕвиконання Відповідачем своїх кредитних зобов’язань. Позивач обмежився твердженням: «В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі ….» (Арк.спр. 5, абз 6 зверху )
Незаконність штрафних санкцій полягає в тому, що вона створює подвійну відповідальність (штраф та одночасно неустойка) Відповідача перед Позивачем, що забороняється ст. 61 Конституції України відповідно до якої: « Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Створює вказана сума грошових коштів подвійну відповідальність Відповідача виходячи з того, що за теж саме порушення – несвоєчасне погашення процентів та/або тіла кредиту.
Підтримана вказана позиція також Верховним Судом України, який в своїй постанові від 21.10.2015р. по справі №6-2003цс15 (обов’язковій до виконання) зазначив наступне:

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

VІ. Про НЕВИКОНАННЯ КРЕДИТНИХ ЗОБОВЯЗАНЬ
НАЛЕЖНИМ ЧИНОМ

Позивач порушував чинне законодавство, не виконував свої кредитні зобов’язання перед Відповідачем належним чином, а саме систематично порушував умови договору та порушував «Графік платежів», чим збільшував фінансове навантаження на Відповідача, незаконно чинив психологічний тиск, порушував його права.(Додатки додаються).
Також необхідно врахувати, що Позичальник не знає, що банк таємно від нього здійснює маніпуляції з повернутими кредитними коштами та незаконно відкритими на ім’я позичальника поточними рахунками з метою нарахувати приховані проценти та штрафи, а потім змусити позичальника їх сплатити, щоб отримати додатковий незаконний прибуток. Позивач не надав доказів того, у який спосіб він надав Відповідачу кредитні кошти для цільового використання «Рефінансування діючих кредитів», на який рахунок та який період перераховував страхові щомісячні платежі, Позивач не надав Відповідачу Орієнтовного графіка платежів відповідно до умов Заяви-договору № 517/4193310-СК від 21.12.2017 року.

Такі хаотичні, незрозумілі і непередбачувані дії Позивача порушили умови договору та збільшили розмір щомісячних платежів, що також стало причиною припинення Відповідачем виконувати свої боргові зобов’язання.

VІІ. Про НЕЗАКОННІСТЬ КОМІСІЇ

Кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону (справа № 6-2071цс16, 06.09.17)

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З приводу комісії, повідомляємо, що комісії щомісяця за обслуговування кредиту є незаконними, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику за таку комісію (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1746цс16):

Суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
Таким чином, враховуючи, що Позивач нараховував, а Відповідач Складенко Т.В. сплатила комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за обслуговування кредитної заборгованості за рахунок Відповідача, що є незаконним, незаконно нарахована і незаконно стягнута Позивачем загальна сума сплаченої комісії. та безпідставно нараховані проценти на цю суму має бути повернута Відповідачеві.

На підставі вищезазначеного та керуючись чинним законодавством

ПРОШУ:
1. Застосувати позовну давність до всіх вимог, в тому числі до неустойки (штрафу);
2. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Додатки :

ПІП _________________ ___________2023р.