Наші послуги

Визнання третейської угоди недійсною

1Розглянемо на прикладі однієї зі справ як можна  визнати недійсним третейська угода (третейське застереження в кредитному договорі).
 
 
Так, фізична особа уклала в 2007 році кредитний договір з АКБ «Укрсоцбанк» (нині ПАТ «Юнікредіт»), за умовами якого у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів спір розглядається третейським судом. Після прострочення чергового платежу банк направив позичальнику повідомлення, яким вимагав достроково погасити кредит і відсотки по ньому. Більше трьох років після направлення вимоги банк звернувся до Постійно діючий Третейський суд при АУБ звернувся  з позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості. Враховуючи, що на момент підписання кредитного договору банк був членом АУБ, яка є засновником зазначеного третейського суду, позичальник заздалегідь зрозумів, що рішення буде винесено не на його користь, тому цей суд апріорі не є незалежним і неупередженим. З метою попередити негативне рішення третейського суду в один із судів міста Харкова,  за територіальної підсудності, був поданий позов про визнання недійсною третейського застереження в кредитному договорі, в результаті було отримано позитивне рішення. Відповідно, позичальник отримав можливість заявити про відсутність компетенції Третейського суду при АУБ на розгляд позову про стягнення з нього суми заборгованості за кредитним договором, а також можливість захищати свої права в незалежному від сторін суді загальної юрисдикції.
 
При розгляді справи наведена наступна аргументація,яка  позитивно вплинула на прийняття рішення про визнання недійсною третейського застереження в кредитному договорі. По-перше, відповідно договору, кредит надавався на поточні потреби позичальника, тому був споживчим кредитом в розумінні ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Як випливає з рішення КСУ від 10.11.2011 року в справі № 1-26 / 2011, положення ЗУ «Про захист прав споживачів» поширюються на взаємовідносини між банком і позичальником за договором споживчого кредиту як при укладенні такого договору, так і при його виконанні. Відповідно до ч. 1, 2, п. 10 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець не повинен включати у правочин із споживачами пункти, які є несправедливими, а банк в даному випадку є по суті продавцем своїх послуг. Зміст договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, а  його наслідком є  дисбаланс прав та обов'язків не на користь споживача. Оскільки кредитний договір являє собою розроблену банком типову форму, то згідно з ч. 1 ст. ГК України такий договір є договором приєднання. Аналогічна позиція міститься в рішенні Конституційного Суду України. Відповідно до умов кредитного договору (в т.ч. і третейське застереження) були обов'язкові для позичальника під час підписання договору і позичальник не мав  можливості будь-яким чином змінити умови договору.
 
При цьому слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про третейські суди», якщо в третейському угоді зазначається конкретний третейський суд, то регламент цього суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. У кредитному договорі вказано конкретний третейський суд - Постійно діючий Третейський суд при АУБ, отже, регламент вказаного суду повинен бути підписанною частиною договору. Як і більшість договорів, кредитний договір містить умови про те, що всі додатки до нього повинні бути викладені в письмовій формі та підписані сторонами зазначеного кредитного договору. Однак, при розгляді вказаної  справи судом було встановлено, що регламент Постійно діючого Третейського суду при АУБ не був частиною кредитного договору та не надавався позичальнику для ознайомлення під час підписання кредитного договору. 
 
Крім того, позивачем по справі було також доведено, що сама третейське застереження, що міститься в кредитному договорі, не відповідає вимогам ЗУ «Про третейські суди», оскільки регламент не розглядався як невід'ємна частина кредитного договору, в третейському угоді не був визначений саме предмет спору, для вирішення якого сторони можуть звернутися до третейського суду; в третейській угоді не зазначені сторони і їх місцезнаходження, а також дата і місце укладення третейської угоди або посилання на пункти кредитного договору, які містять відповідну інформацію. Зазначені невідповідності є порушенням вимог ст. 12 ЗУ «Про третейські суди», при цьому частина 7 зазначеної статті говорить про те, що у разі недотримання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Таким чином, спеціальна норма ЗУ «Про третейські суди» встановлює підстави для визнання недійсним третейської угоди, крім загальних норм, що містяться у статтях 215, 203 ЦК України, що також було враховано судом при прийнятті вказаного рішення.
 
Додатковим аргументом на користь визнання недійсним третейської угоди позичальником наведено той факт, що Асоціація українських банків є засновником Постійно діючого Третейського суду при Асоціація українських банків і банк був членом Асоціації на момент укладення кредитного договору, тобто позичальник спочатку знаходився в істотно гіршому становищі порівняно з банком, що свідчить про порушення  рівності всіх учасників судового процесу. Як передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Однак Постійно діючий Третейський суд при Асоціація українських банків не можна вважати повністю незалежним і безстороннім судом, оскільки він був пов'язаною особою щодо банку.
 
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. При цьому ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правовідносин не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Як випливає з Узагальнення «Практика застосування судами ЗУ« Про третейські суди », що міститься у листі ВСУ від 11 лютого 2009 року, третейська угода повинна відповідати вимогам, встановленим цивільним законодавством. Враховуючи зазначене, суд встановив, що третейське застереження, що міститься в кредитному договорі, порушує права позичальника, оскільки позбавляє його права на незалежний та неупереджений судовий захист і права вибору суду по підсудності справи.
 
При цьому необхідно зазначити, що банк заявляв про застосування у справі строку позовної давності, оскільки кредитний договір був укладений в 2007 році, а позов був поданий в 2013 році і просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Проте суд визнав відсутність підстав для застосування позовної давності при визнанні пункту договору недійсним, оскільки кредитний договір передбачав, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а зобов'язання сторін за станом на момент подачі позову залишалися невиконаними, тому термін дії кредитного договору не закінчився.
 
Таким чином, на основі наведених вище аргументів, в судовому порядку було визнано недійсною третейське застереження (третейська угода), що міститься в кредитному договорі, і відновлено право нашого клієнта на об'єктивне і незалежне розгляд кредитного спору  районним судом.
 
Більш детальну консультацію ви можете отримати за телефоном 050-266-27-26
Для отримання юридичної консультації по кредитам:

1. Реструктуризація кредиту (списання)
2. Захист від колекторів
3. Зняття арешту з майна
4. Оскарження рішення суду (заочне, апеляція, касація)
5. Застосування позовної давності по кредиту
6. Припинення поруки, скасування виконавчого напису

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. - задайте нам питання!
 
063-595-87-10 - отримуйте консультацію за телефоном!
 
 

АКТУАЛЬНІ СТАТТІ