Наші послуги

Виграли судовий процес та зменшили суму заборгованості - Вектор плюс

 

    Ця стаття знадобиться тим, у кого існує спір та суд з колекторами. Якщо у вас виникають запитання: як не платити проблемний кредит колекторам, як перемогти колекторів, як виграти суд у ТОВ Вектор плюс, як зменшити суму кредитної заборгованості за позовною давністю, як застосувати позовну давність відносно кожного платежу окремо, як списати пеню, проценти та тіло кредиту, то інформація в цій стаття вам знадобиться.

   IMG 7158

    Партнер Юридичної компанії «Майоров, Нерсесян та партнери», кредитний юрист Роман Коротя захищав позичальника та представляв його інтереси в судовому процесі з ТОВ Вектор плюс.
      Спір виник відносно наступної ситуації: між позичальником та ПАТ Сведбанк був укладений кредитний договір.     З часом ПАТ Сведбанк шляхом укладення договору факторингу передав борг колекторам – ТОВ Вектор плюс. Вектор плюс звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
    Проаналізувавши документи, ми зробили висновок, що можна застосувати позовну давність окремо відносно кожного платежу і таким чином значно зменшити суму боргу. Справа в тому, що колектори звернулися до суду в 2014 році, а строк повернення кредиту закінчувався в 2012 році. В цій ситуації, як ми бачемо, загальний строк позовної давності в 3 роки не пройшов, і в такій ситуації доцільно застосовувати позовну давність відносно окремих платежів. Нами було проведені відповідні розрахунки та на їх основі була написана заява про застосування позовної давності (її зміст буду нижче).
    Суд першої інстанції позов задовольнив лише частково і списав лише неустойку, а що стосується процентів та тіла кредиту, то вони були стягненні в розмірах зазначених в позові колекторів. Суд не зменшив тіло кредиту та проценти, оскільки позивач подав до суду довідку, яка підтверджувала, що позичальник начебто сплачувала кредит в 2013-2014 роках і таким чином переривала позовну давність. А відповідно до законодавства, якщо позовна давність переривається, то її перебіг розпочинається заново. І позивач зазначав, що позовна давність на частину заборгваності не пройшла оскільки вона переривалася.
     Нами була подана апеляційна скарга на вказане незаконне рішення. Обгрунтування скарги полягало в тому, що ніякою довідкою не може підтверджуватися сплата грошових коштів за кредитом. Доказами сплати є лише первинні бухгалтерські облікові документи. Суд апеляційної інстанції доводи зазначені в апеляційній скарзі взяв до уваги, скасував незаконне рішення та зменшив суму заборгованості до розміру, який ми зазначали. Касаційна скарга не подавалася.

   

   Якщо Ви боржник по кредиту і на Вас колектори подали в суд, зверніться за номером телефону: 050-266-27-26, та отримайте  консультацію від адвоката по кредитам.

   Нижче будуть надані для ознайомлення та використання фотокопії відповідного судового рішення, а також документи, які нами подавалися.

мер 1

мер 2

мер 3

мер 4

мер 5

мер 6

                                                        

 

До  Апеляційного суду Дніпропетровської області

через Інгулецький районний суд м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

50026, м. Кривий Ріг, вул. Груні Романової, 6-А

Особа, яка подає скаргу: Відповідач: _______________________

____________________________________________

Адреса для направлення судової кореспонденції:

04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, оф. 2

Представник: Коротя Роман Олександрович

04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, оф. 2

Номер телефону: 050-266-27-26

Особи, які беруть участь у справі:

Позивач: ТОВ «ФК Вектор Плюс»

04655, м. Київ, пр.-т. Московський, 28А

Апеляційна скарга

На рішення Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг від 24.02.2015р.

       Пояснення відносно того, що строки на апеляційне оскарження не пропущені:

       Відповідно до ст 294 ЦПКУ  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
       Потрібно зазначити, що ні Скаржник ні її представники не були присутні під час проголошення рішення. Вказана обставина підтверджується тим, що не мала місце в момент проголошення рішення  відео конференція, в режимі якої проводилося судове засідання. Обставина, що відео конференція не проводилася в момент проголошення рішення суду, підтверджується засобами фіксації судового розгляду, які знаходяться в матеріалах справи.

      А оскільки рішення суду Представник скаржника отримав лише 12.03.2015р., що підтверджується відповідними поштовими документами, які мають знаходитися в справі, а апеляційна скарга подається 19.03.2015р., можна стверджувати, що строки на апеляційне оскарження не пропущені.

        Пояснення відносно законності сплати судового збору в розмірі 514 грн.:

        Відповідно до п. 21 Постанови пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014р.«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної    та касаційної скарги на рішення суду з урахуванням оспорюваної суми (підпункти 8, 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). При цьому оспорюваною є та сума, зі стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується    в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

       Виходячи з того, що Відповідач не оскаржує суму грошових коштів  в розмірі 112 269,80 грн., а оскаржує різницю між вказаною сумою та сумою присудженою за рішенням суду (215 046, 56 грн), яка становить 102 776, 76, то і судовий збір вона має платити виходячи з цієї суми та з урахуванням вищевказаної постанови пленуму ВССУ.

      Отже, сплата судового збору мала місце в розмірі 514 грн оскільки 102 776, 76 грн * 1% (згідно підпункту 1, п.1 ч. 2 ст 4 ЗУ «Про судовий збір) = 1027, 76 грн. і якщо вирахувати 50% з цієї суми (згідно підпункту 8, п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір), то виходиться сума в розмірі 514 грн.

       Обгрунтування апеляційної скарги полягає в наступному:

      24.02.2015р. Інгулецьким районним судом м. Кривий Ріг було ухвалено рішення яким позов ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» до _________________ про стягнення заборгованості було задоволено частково, а саме стягнуто заборгованість в розмірі 215 046, 56 грн.

     Потрібно зазначити, що вказане рішення суду є частково незаконним та необґрунтованим, оскільки судом безпідставно не задоволено в повному обсязі заяву про застосування позовної давності, яка подавалася Відповідачем, що є підставою для задоволення позову лише в розмірі 112 269,8 грн.

      Обгрунтування позиції відносно того, що мала бути задоволена заява про застосування позовної давності та на підставі цього мав бути задоволений позов лише в розмірі 112 269,8 грн, полягає в наступному:

      Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 06.11.2013р., ухваленої по справі №6-116цс13, яка є обов’язковою для виконання всіма органами судової влади України відповідно до ст. 360-7 ЦПКУ, позовна давність за кредитними зобов’язаннями, які виконуються сплатою окремих платежів, рахується окремо відносно кожного платежу. Аналогічна позиція відображена в наступних Постановах ВСУ: Постанові ВСУ від 17.09.2014р. по справі 6-95цс14; Постанові ВСУ від 22.10.2014р. по справі 6-127цс14; Постанові ВСУ від 12.11.2014р. по справі 6-167цс14; Постанові ВСУ від 19.11.2014р. по справі 6-160цс14; Постанові ВСУ від 19.03.2014р. по справі 6-95цс14; Постанові ВСУ від 01.10.2014р. по справі 6-133цс14; Постанові ВСУ від 18.06.2014р. по справі 6-61цс14.

     Відповідно до ст. 257 ЦКУ Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

      Отже, якщо дивитися через призму вказаних норм права на спір який виник за кредитним договором № 0309/0507/88-248 від 22.05.2007р., та враховувати що Позивач звернувся до суду 03.07.2014р., що підтверджується відміткою на позовній заяві, то виходить, що боржник має платити суми грошових коштів по тілу кредиту за період з 03.07.2011р.(дата яка з’являться внаслідок віднімання 3 років від дня звернення до суду) по 21.05.2017р.,(закінчення загального строку виконання кредитного зобов’язання) - тобто в сумі 88 750,00 грн. Вказані сума вирахувана згідно графіку погашення кредиту, який знаходиться в матеріалах справи.

     Суми грошових коштів, які передбачені в графіку платежів до 03.07.2011р., сплаті відповідно не підлягають.

      Якщо вищезазначеним чином аналізувати ситуацію по процентам за користування коштами, то виходить наступний стан речей:

     Сума на яку нараховують проценти – 88 750,00 грн;

     Період за який рахуються проценти – з 03.07.2011р. (дата, яка визначена шляхом віднімання  3 років з дня звернення до суду)  по 28.11.2012р. (дата, до якої згідно розрахунку заборгованості нараховані проценти), тобто 529 днів: з 03.07.2011р. по 03.07.2012р. -  365 днів і з 03.07.2012р. по 28.11.2012р. - 148 днів.

     Процент за користування, який визначений кредитним договором – 19% річних.

      Розрахунок за період з 03.07.2011р. по 03.07.2012р.: 88 750,00 грн * 19 % = 16 862,5 грн.

      Розрахунок за період з 03.07.2012р. по 28.11.2012р.: 88 750,00 грн * 19 % * 148 днів / 365 днів = 6 837, 3 грн.

     Тобто боржник має платити суми грошових коштів по процентам за користування в розмірі 16 682,5  грн., + 6 837, 3 грн., = 23 519, 8 грн.

     Отже, сторона боржника має заплатити за кредитним договором № 0309/0507/88-248 від 22.05.2007р. суму грошових коштів в розмірі 88 750,00 грн (тіло кредиту) + 23 519, 8 грн. (проценти за користування) = 112 269, 8 грн.

     Відповідно до ст. 267 ЦКУ Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обгрунтування незаконності  висновків суду, внаслідок яких була залишена без задоволення заява про застосування позовної давності:

        На 5 та 6 аркушах рішення зазначено: «Судом встановлено, що відповідачем ______________________. за період з 28.03.2013р. по 28.03.2014р. надходили платежі в рахунок погашення заборгованості по кредиту, тобто у відповідності до ст 264 ЦКУ строк позовної давності перервано. При цьому суд не приймає до уваги покази представника відповідача Коротя Р.О. відносно того, що відповідач протягом 2013-2014 років не здійснювала внесення коштів  в рахунок погашення заборгованості по кредиту, оскільки доказів на підтвердження цих обставин ані відповідачем, ані його представниками надано не було, клопотання про їх отримання до суду не надходило.»

    Не об’єктивність суду проявляється в тому, що він взяв до уваги відомості про НАЧЕБТО сплату кредитних грошових коштів з довідки особи (позивача), яка зацікавлена в тому, щоб строк позовної давності переривався і щоб стягнути якомога більшу суму грошових коштів. Також вказана довідка підписана особою, повноваження якої не підтверджені в судовому розгляді. Якщо надавати пояснення в правовому полі, то суд грубо порушив ст. 59 ЦПКУ відповідно до якої   Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Порушення цієї норми полягає в тому що довідкою про стан заборгованості, яка видана зацікавленою особою, не може підтверджуватися обставина виконання кредитного зобов’язання, оскільки вказану обставину можуть підтверджувати лише документи, які передбачені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме первинні бухгалтерські документи. Аналогічної позиції також притримується ВССУ, який в п. 10 узагальнення від 07.02.2014р. про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій зазначає, що Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (Закон № 996-XIV). Довідка на яку посилається суд не відповідає реквізитам визначених в вищевказаній нормі законодавства.

      Також хочу зупинитися на висновку суду відносно того, що я не надав суду ніяких доказів того, що Відповідач не сплачувала грошових коштів. Вважаю цей висновок суду абсурдним: як особа може надати доказ того, що вона не вчиняла певну дію, якщо вона її не вчиняла і як особа може надати докази того, що вона не сплачувала грошові кошти якщо вона їх не сплачувала і їх фізично не існує.

      Але всупереч цим мотивам, які я наводив суду на судовому засідання, суд вирішив, що краще взяти до увагу якусь довідку позивача і не брати до уваги логічних висновків представника відповідача про неможливість наявності в нього будь-яких доказів того, що грошові кошти не сплачувалися, не дивлячись на те, що саме позивач повинен доводити ту обставину, що грошові кошти сплачувалися, а не Відповідач, що грошові кошти не сплачувалися. Виходячи з цього суд грубо порушив  ст. 3,8 Конституції України, ст 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі про захист прав споживачів кредитних послуг», які визначають що споживач кредитних послуг є значно слабшою стороною у кредитних правовідносинах і що держава має в першу чергу захищати його права.

   

На підставі вищезазначеного

ПРОШУ

  1. Змінити рішення Інгулецького районного суду м. Кривий ріг від 24.02.2015р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення заборгованості з __________________________ на користь ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» в розмірі 112 269,8 грн.
  2. Стягнути з Позивача всі понесені Відповідачем судові витрати.

Додатки:

  1. Квитанція про сплату судового збору;
  2. Копії апеляційної скарги в 2 екз.

Коротя Р.О.                                           _________________                                 20.03.2015р