Наші послуги

Банк "Траст" - припинення 3 порук та зменшення неустойки

Виграна справа по припиненню поруки

       Колекторська компанія (ТОВ «Траст Фінанс) звернулася до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з позичальника та 3 поручителів за кредитним договором. Звернення до суду відбулося достроково і кредитор пред’являла Позичальнику вимогу про дострокове повернення всієї суми кредитної заборгованості, але поручителям жодної вимоги не направлялось (доказів цього Банк до суду не надав).

     Коли ухвалювалось рішення, судова практика йшла таким чином, що позов про припинення поруки, якщо є для цього підстави, подавати було не потрібно, а достатньо лише викласти позицію про припинення поруки в письмовій формі та долучити до матеріалів справи, що мало наслідком відмову в задоволенні позову відносно поручителів. Так і було зроблено.

     Наше обґрунтування відносно припинення поруки полягало в тому, що якщо мала місце вимога про дострокове повернення всієї суми заборгованості, то і мало місце встановлення нового строку виконання кредитного зобов’язання, а якщо протягом 6 місяців з дня такого встановлення, пред’явлення вимог про виконання кредитного зобов’язання до поручителів не мало місце, то порука припиняється.

       Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення і задовольнив позов лише відносно позичальника, відносно ж поручителів відмовив у задоволенні позову. Разом з цим суд також застосував ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та зменшив пеню до розміру подвійної облікової ставки НБУ з 25 000 доларів США до 2 000 доларів США .

       Банк відповідно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане рішення.

       Суд апеляційної інстанції визначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задовленні позову відносно поручителів є законним та обґрунтованим, що стосується пені, то зазначив, що пеня не може бути зменшена до розміру подвійної облікової ставки НБУ, але враховуючи те, що ми просили зменшити пеню також на підставі того, що пеня значно перевищує розмір збитків завданих банку, суд апеляційної інстанції зменшив розмір пені до рівня 50 000 гривень.

       Касаційна скарга на рішення не подавалася.

   Цю справу виграли адвокат Майоров Василь та Коротя Роман. Для консультацій звертайтесь за телефонами 063-595-87-10 та 050-266-27-26

        ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА        

справа № 2-6116/12

                                          провадження № 2/753/715/13    

  Р І Ш Е Н Н Я  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р.  Дарницький  районний  суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                                                                             Набудович І.О.

при секретарі                                                                                                      Козін В.Є.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" про визнання кредитного  договору частково недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" про припинення договору поруки,

            

встановив:

          Позивач ТОВ „Траст Фінанс" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.08.2008 року між відповідачем та ВАТ Банк „РНС", правонаступником якого є ПАТ Банк "Траст" укладено кредитний договір  № 33-19/08-А,  згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 47 273, 00 доларів США з терміном погашення до 07.08.2015 року. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався погашати кредит та нараховані відсотки в терміни та розмірах, не менше ніж вказано в графіку зниження розміру заборгованості  з 1 по 10 число кожного місяця , але він його не дотримався. Відповідач порушив свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, які передбачені умовами кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 23.03.2012 року складає 890 559 гривень 31 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також стягнути судовий збір в розмірі 3219 грн. 00 коп.

          В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на викладені в ньому обставини, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, зазначаючи, що розрахунок пені за несвоєчасне погашення кредиту є необґрунтованим, оскільки позивачем не врахована позовна давність в 1 рік та розмір облікової ставки НБУ.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання пункту кредитного договору недійсним. Зустрічний позов відповідач обґрунтовує тим, що п. 7.4 кредитного договору, який встановлює момент набрання чинності цим договором та період його дії, не відповідає вимогам ст.ст.251,252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижднями, днями або годинами.

Представник відповідача в судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримав, просив її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні зустрічний позов не визнала, заперечила проти його задоволення за відсутністю підстав для визнання кредитного договору частково недійсним та пояснила, що договір укладено за вільним волевиявленням сторін, підписавши його сторони підтвердили свої права та обов'язки  за договором, тому повинні виконувати їх належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про припинення договору поруки. Зустрічний позов відповідач обґрунтовує тим, що дія договору поруки припинилася, оскільки у кредитному договорі встановлено строк виконання зобов'язання, а позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання  не пред'явив  вимоги до відповідачів, як до поручителів. Також зазначив, що позивачем та відповідачем ОСОБА_2 була підписана нова редакція додатка № 1 до кредитного договору, якою була збільшена реальна відсоткова ставка до 25,69%, що потягло за собою збільшення відповідальності поручителів, які на це згоду не давали, а це є підставою для припинення договору поруки.  

Представник відповідача в судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримав, просив її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні зустрічний позов не визнала, заперечила проти його задоволення, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом помилково вважає, що порука підлягає припиненню у випадку підвищення процентної ставки за кредитним договором, адже своїм підписом в договорі поруки вона засвідчила те, що їй відомі усі умови кредитного договору і вона погоджується з ними. Договір поруки не припиняє свою дію навіть у тому випадку, якщо збільшено обсяг відповідальності боржника в частині сплати процентів.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

           19 березня 2008 року між ВАТ Банк „РНС" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір  № S011.0001365,  згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 20 000, 00 доларів США з терміном погашення до 18.03.2011 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 21,5% річних (а.с. 5-6).          

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався повернути отриманий кредит у вказаний термін згідно встановленого графіку та сплачувати позивачу щомісячно проценти від суми заборгованості за кредитом, визначені в додатку № 1 до кредитного договору (а.с.7).

19 березня 2008 року між ВАТ Банк „РНС" та ОСОБА_3 укладено договір поруки № S011.0001365-G-1, за умовами якого поручитель - ОСОБА_3 зобов'язувався солідарно відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № № S011.0001365 від 19 березня 2008 року. (а.с. 9).

19 березня 2008 року між ВАТ Банк „РНС" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № S011.0001365-G-2, за умовами якого поручитель - ОСОБА_4 зобов'язувався солідарно відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № № S011.0001365 від 19 березня 2008 року. (а.с. 10).

19 березня 2008 року між ВАТ Банк „РНС" та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № S011.0001365-G-1, за умовами якого поручитель - ОСОБА_5 зобов'язувалася солідарно відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № № S011.0001365 від 19 березня 2008 року. (а.с. 11).

31 липня 2009 року між ВАТ Банк „Траст" та ТОВ „Траст Фінанс" було укладено договір придбання майнових прав, згідно з умовами якого ТОВ „Траст Фінанс" з 31 липня 2009 року набуває права вимоги за кредитним договором № S011.0001365 від 19.03.2008 року (а.с. 12-17).

Також, 31 липня 2009 року між ВАТ Банк „Траст" та ТОВ „Траст Фінанс" укладено договір доручення, згідно з умовами якого ТОВ „Траст Фінанс" доручає ВАТ Банк „Траст" представляти його інтереси( а.с. 18-22).

18.06.2010 року додаток № 1 до кредитного договору № S011.0001365 від 19.03.2008 року було викладено в новій редакції, підписаним ВАТ Банк „Траст" та ОСОБА_2, відповідно до якої збільшилася відсоткова ставка до 25,69% ( а.с.8).

Згідно з додатковою угодою № 5 від 29.10.2010 року до договору доручення , ВАТ Банк"Траст" з 29 грудня 2010 року набув права представляти інтереси ТОВ „Траст Фінанс" з питань стягнення заборгованості за кредитним договором № № S011.0001365 від 19.03.2008 року ( а.с.23-28).

Отже, новим кредитором по відношенню до позичальника ОСОБА_2 з 29 грудня 2010 року є ТОВ „Траст Фінанс".  

За час дії кредитного договору з 19.03.2008 року по 19.04.2012 року відповідач ОСОБА_2 сплатив в рахунок погашення кредитної заборгованості  - 7 289,80 доларів США. Останнє часткове погашення внеску за  кредитним договором відповідач здійснив 30 березня 2012 року в сумі 49,00 доларів США.

          Стаття 526 ЦК Українивстановлює, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦК, інших актів цивільного законодавства.  

          Згідност. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач виконав свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем, надавши грошові кошти в розмірі 20 000,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 19.03.2008 року (а.с.31).

Згідно з п.3.1.кредитного договору відповідач ОСОБА_2 який є позичальником, взяв на себе зобов"язання погашати кредит та сплачувати позивачеві нараховані відсотки за користування кредитом в порядку та строки відповідно до узгодженого сторонами графіку.

Частиною 1ст. 530 ЦК Українипередбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, зокрема, з погашення суми кредиту та відсотків відповідачем не були виконані в повному обсязі, в звязку з чим у останнього утворилась заборгованість, яка, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 19.04.2012 року становить 37 202, 99 доларів США, що еквівалентно 297 065 грн. 85 коп. за офіційним курсом НБУ на час проведення розрахунку заборгованості, з якої: заборгованість за кредитом - 12 710,20 доларів США, що еквівалентно101 490 грн. 95 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості; заборгованість за відсотками - 214,08 доларів США, що еквівалентно 1709 грн. 43 коп. за офіційнимкурсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості; пеня за прострочення погашення кредиту, відсотків та комісійної винагороди  - 24 278,71 доларів США, що еквівалентно 193 865 грн.50 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості (а.с. 29-30).

Позивач письмово повідомляв відповідача ОСОБА_2 про необхідність усунення порушень умов договору шляхом сплати заборгованості за кредитом (а.с.32-33).

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення заборгованості за кредитом та відсотками порушує право позивача на своєчасне отримання плати за надані послуги.

          В даному випадку відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у позивача, який мав сплатити разом з відсотками до 18.03.2011 року, однак до цього часу  заборгованість за кредитом та нараховані відсотки не сплатив.

Відповідно до змісту ст.ст. 610 ЦК Українипорушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до вимогст. 611 ЦК Україниу разі порушення  зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  відшкодування збитків.

          Таким чином, оскільки відповідач припинив виконання зобов'язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, то позивач має всі правові підстави вимагати відшкодування збитків.

          Згідно з п. 3.4. кредитного договору в разі прострочення позичальником зобов"язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобов"язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі 0,50% від суми прострочених зобов"язань за кожен день прострочення.

          Позивачем обчислена пеня за період з 19.04.2011 року по 31.03.2012 року, розмір якої складає 24 278,71 доларів США, що еквівалентно 193 865 грн. 50 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.    

          Проте, суд не може погодитись з розміром пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, обчисленим позивачем і вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Тобто, розмір пені за несвоєчасне погашення кредитних коштів має бути обчислений за період з 19.04.2011 року по 31.03.2012 року з урахуванням облікової ставки НБУ - 7,75%, і становить 2 008,75 доларів США, що еквівалентно 16 039 грн. 87 коп. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.      

Що стосується вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання пункту 7.4. кредитного договору недійсним, суд вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частинами 1-3, 5 та 6ст. 203 ЦК Українипередбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з роз'ясненнями  Пленуму Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови № 9  від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідно до частини першоїстатті 215 ЦКпідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленістаттею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження посилання представника відповідача на наявність підстав для визнання пункту 7.4. кредитного договору недійсним. Суду не надано доказів того, що на момент укладення кредитного договору, п. 7.4. оспорюваного договору не відповідав вимогам ст. ст.215,203 ЦК України, а тому підстав для задоволення позову немає.

Посилання на невідповідність п. 7.4. договору вимогам ст.ст.251,252 ЦК Українине можуть бути підставою для визнання пункту вказаного договору.

          Що стосується вимог зустрічного позову ОСОБА_4 про припинення дії договору поруки, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1ст. 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

          Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          Статтею 554 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

          Поручитель відповідає перед кредитором  у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодувань збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання  не пред'явить  вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов"язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення  вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить  позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з договорів поруки, укладених між ВАТ Банк „РНС" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дія цих договорів припиняється з моменту припинення забезпеченого ними зобов'язання.

Строк виконання основного зобов'язання, встановлений кредитним договором № S011.0001365 від 19.03.2008 року - до 18 березня 2011 року включно.

З моменту настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором кредитор у будь-який спосіб вимог до поручителів не заявив.  

Враховуючи вимоги ст.ст.251,252 ЦК України, відповідно до яких строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, суд не бере до уваги посилання представника банку на положення п. 4.1. договорів поруки, за умовами яких договори діють до повного погашення позичальником кредитної заборгованості за основним зобов'язанням, тобто без встановлення строку.

Враховуючи, що в даному випадку строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, на який є посилання в договорі поруки, настав 18.03.2011 року, а позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання  не пред'явив  вимоги до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 про сплату заборгованості за кредитним договором, то порука вважається  припиненою, а позовні вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості - безпідставними.

Не звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з позовом до суду про визнання договорів поруки припиненими, не є підставою покладення обов'язку на поручителів по поверненню заборгованості позичальника перед банком, оскільки договори поруки на момент звернення позивача до суду припинили свою дію.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 103 200 (сто три тисячі двісті) гривень 37 копійок та пені за прострочення виконання зобов'язання  в розмірі 16 039 грн.87 коп.

          У відповідності дост. 88 ЦПК Україниз відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1192 грн. 40 коп.

          Керуючись ст.ст.  10,11,60,88,208,212,213,215,218  ЦПК України, на підставі ст.ст.203,215,525,526,530,553,554,559,610,611,629 ЦК України, суд          

          

в и р і ш и в:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" (код ЄДРПОУ 36520660) заборгованість за кредитним договором в розмірі  103 200 (сто три тисячі двісті) гривень 37 копійок, пеню в розмірі 16 039 (шістнадцять тисяч тридцять дев'ять) грн. 87 коп. та судові витрати в розмірі 1192 (одна тисяча сто дев'яносто дві) грн. 40 коп.

          В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" про визнання кредитного договору частково недійсним - залишити без задоволення.

          Зустрічний позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Траст Фінанс" про припинення договору поруки - задовольнити.

          Визнати припиненим договір поруки від 19 березня 2008 року № SO11/0001365-G-2, укладений між ОСОБА_4 та ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс».

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Дарницький районний суд м. Києва  протягом десяти  днів з дня його проголошення.

          

Суддя:

  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА

    03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц / 796/9408/2013                    Головуючий в суді 1 інстанції  -  Набудович І.О.

                                                                                                                                                   Доповідач   -  Ящук Т.І.

                                                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 серпня 2013  року  колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва  в складі:            

                    головуючого  судді      Ящук Т.І.

                                     суддів                             Немировської О.В.,  Чобіток А.О.

                                     при секретарі                 Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу  за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс», яка подана представником ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року по справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» про визнання кредитного договору частково недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» про припинення договору поруки,

встановила:

У травні  2012 року позивач ТОВ  «Траст Фінанс»звернувся до суду з позовом до  відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості на загальну суму 297 065 грн. 85 коп., посилаючись на невиконання умов кредитного договору, укладеного 19.03.2008 року між ВАТ Банк «РНС», правонаступником якого є ПАТ Банк «Траст»,  та ОСОБА_3, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в сумі 20 000 доларів США зі сплатою 21, 5 % річних строком до 18 березня 2011 року.  31.07.2009 року між ВАТ Банк «ТРАСТ» та ТОВ «Траст Фінанс» було укладено договір придбання майнових прав, відповідно до якого останній набуває права вимоги за вказаним кредитним договором.

Також позивач посилався на невиконання відповідачами  ОСОБА_4, ОСОБА_5 таОСОБА_6договорів поруки, відповідно до якихпоручителі  зобов'язались відповідати перед кредитором за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання пункту 7.4 кредитного договору недійсним, посилаючись те, що п. 7.4 кредитного договору, який встановлює момент набрання чинності цим договором та період його дії, не відповідає вимогам ст.251,252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом про припинення договору поруки, посилаючись на те, що дія договору поруки припинилась, оскільки у кредитному договорі встановлено строк виконання зобов'язання, а позивач протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до відповідачів, як поручителів. Вказував, що позивачем та відповідачем ОСОБА_3 була підписана нова редакція додатку № 1 до кредитного договору, якою було збільшено реальну відсоткову ставку до 25,69% річних, що потягло за собою збільшення відповідальності поручителів, які на це згоду не давали, що є підставою для припинення договору поруки.  

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Траст Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 103 200 грн. 37 коп., пеню в розмірі 16 039 грн. 87 коп. та судові витрати в розмірі 1192 грн. 40 коп. В решті позовних вимог - відмовлено.  

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано припиненим договір поруки від 19 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ Банк «РНС».

Не погоджуючись з рішенням, представник позивача ТОВ «Транс Фінанс»  - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Траст Фінанс» задовольнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

   Вказувала, що нормаЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки  кредит було отримано фізичною особою - ОСОБА_3

Крім того,  позивач не порушив шестимісячний строк звернення до відповідачів з вимогами про погашення кредиту, оскільки  строк виконання основного зобов'язання настав 18.03.2011 року, а 18 серпня 2011 року позивачем було направлено відповідачам  вимоги про погашення кредиту та інших нарахувань за ним.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити; представник відповідачів вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та  просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

            Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання,  дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено,  що 19 березня 2008 року  між ВАТ «Банк «РНС» (Роздрібний необмежений сервіс), правонаступником якого є ВАТ «Банк «Траст», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 20 000 доларів США з терміном погашення до 18.03.2011 року включно, зі сплатою відсотків у розмірі 21,5% річних.

Для забезпечення своєчасного і повного виконання  зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором, між банком та іншими відповідачами було укладено договори поруки: з ОСОБА_5 - 19.03.2008 року, з ОСОБА_4 - 19.03.2008 року, з ОСОБА_6 - 08.04.2008 року.

31.07.2009 року між ВАТ Банк «Траст» та ТОВ «Траст Фінанс» було укладено договір придбання майнових прав, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_3

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_3 умов кредитного договору та несплатою у повному  обсязі кредиту та процентів, станом на 19.04.2012 року позивачем була нарахована заборгованість на загальну суму 297 065 грн. 85 коп., яка складається із :  заборгованості за кредитом - 12 710,2 доларів США, що становить за курсом НБУ на день розрахунку 101 490 грн. 95 коп.,  заборгованості за відсотками - 214, 08 доларів США, що становить 1709 грн. 43 коп. ,  пені за прострочення погашення кредиту, відсотків та комісійної винагороди - 24 278, 71 доларів США, що еквівалентно 193 865 грн. 50 коп.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання пункту 7.4 кредитного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є безпідставними і не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Рішення суду  в зазначеній частині сторонами не оскаржувалось, обов'язкових підстав для скасування рішення не вбачається, тому колегія суддів рішення в цій частині не перевіряє.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5  про припинення правовідносин поруки  за договором поруки, а також відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості солідарно з поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суд  першої інстанції виходив з того, що  наявні правові підстави для припинення поруки, передбачені ч. 4ст. 559 ЦК України, оскільки  з моменту настання строку виконання основного зобов'язання позивач протягом шести місяців не пред'явив вимоги до поручителів  про сплату заборгованості за кредитним договором.

Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції доказів, висновки суду щодо підстав для відмови у задоволенні  позовних вимог ТОВ «Траст Фінанс» до поручителів та задоволення зустрічного позову ОСОБА_5   відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи представника позивача  про відсутність підстав для припинення поруки були предметом перевірки в суді першої інстанції, їм надана належна правова оцінка. Аналогічні доводи викладені в апеляційній скарзі представника позивача, вони  спростовуються наступним.

            Відповідно до ч. 4ст. 559 ЦК України  порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

            Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.  

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам  статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п. 4.1 кожного із укладених з поручителями договорів, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору.

Отже, зі змісту договорів поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи,  у зв'язку з виникненням у ОСОБА_3 простроченої заборгованості,   15.09.2010 року головою правління ПАТ «Банк «Траст» були направлені вимоги позичальнику ОСОБА_3,  поручителям ОСОБА_5 та  ОСОБА_4  про дострокове погашення  кредиту, відсотків за фактичне користування кредитом та штрафних санкцій на загальну суму 13 260,18 доларів США, з них основна сума заборгованості по кредиту - 12 710,2 доларів США.  При цьому банк вимагав протягом 30 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги достроково погасити   кредит та інші нарахування за ним.

Направлення вимоги про дострокове погашення кредиту  підтверджується реєстром відправленої кореспонденції від 16.09.2010 року ( а.с. 32-36).

Аналогічна вимога про дострокове погашення кредиту була направлена  відповідачці ОСОБА_6  06.12.2010 року ( а.с. 37-38).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку перебіг шестимісячного строку для пред'явлення позовних вимог  кредитором до поручителів про повернення отриманих у кредит коштів  має обчислюватись з моменту настання строку виконання зобов'язання, передбаченого вищевказаними листами-вимогами,  у зв'язку із застосуванням кредитором права на повернення кредиту достроково.

Зазначена правова позиція  висловлена Верховним Судом України у постанові   від 21.05.2012 року по справі за № 6-68цс11.

Також судом першої інстанції встановлено, що з моменту настання строку виконання основного зобов'язання, встановленого кредитним договором  (18 березня 2011 року), кредитор протягом шести місяців не пред'явив вимог до поручителів про погашення заборгованості,  звернувшись до суду з даним позовом лише 16.05.2012 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про припинення поруки за договорами поруки від 19.03.2008 року та від 08.04.2008 року з підстав, передбачених ч. 4ст. 559 ЦК України.

Посилання представника апелянта на наявність вимоги про погашення заборгованості, що була направлена поручителям 18 серпня 2011 року, колегія суддів вважає  необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять ні копій зазначених вимог, ні доказів їх  направлення відповідачам.

Крім того,  відповідачем ОСОБА_5 у зустрічному позові та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у запереченнях проти основного позову  була зазначена підстава для припинення поруки, визначена ч. 1ст. 554 ЦК України, яка також підтверджується матеріалами справи.

За положеннями ч. 1ст. 559 ЦК Українипорука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.  

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 18.06.2012 року по справі №6-73цс-12, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення  тощо.

У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.  

Як вбачається  з матеріалів справи,  між ВАТ «Банк «Траст» та позичальником ОСОБА_3 неодноразово у новій редакції був підписаний додаток № 1  до кредитного договору (графік погашення кредиту)- 22.07.2008 року, 16.02.2009 року, 19.03.2009 року, 20.07.2009 року, 17.08.2009 року, що призвело до збільшення розміру суми нарахованих відсотків ( а.с. 126-130)

18.06.2010 року між ВАТ «Банк «Траст» і позичальником  ОСОБА_3 була підписана нова редакція графіку погашення кредиту та відсотків по кредитному договору, з якої вбачається, що реальна відсоткова ставка збільшилась з 21,5 % до 25,69 % річних.

Пунктом 4.2 договорів поруки передбачено, що умови виконання договору поруки можуть бути переглянуті сторонами лише з їх письмової згоди.  

Однак доказів отримання згоди кожного з поручителів на збільшення відсоткової ставки по кредиту матеріали справи не містять, а тому порука припинилась і з підстав, передбачених ч. 1ст. 559 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Траст Фінанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками,  суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання своїх зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_3 утворилась заборгованість за кредитом 12 710,2 доларів США, що становить за курсом НБУ на день розрахунку 101 490 грн. 95 коп. та  заборгованість за відсотками - 214,08 доларів США, яка становить 1709 грн. 43 коп.,   що разом складає 103 200 грн. 37 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення пені,  суд першої інстанції виходив з того, що  відповідно до  ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»  розмір пені не може  перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.  Оскільки  позивачем обчислена пеня за період з 19.04.2011 року по 31.03.2012 року у розмірі 193 865 грн. 50 коп., що значно перевищує вищевказану суму, тоді як  при обчисленні пені відповідно до вищевказаних вимог Закону, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період становить 16 039 грн. 87 коп., суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені на  зазначену суму.

Однак погодитись з даними висновками суду першої інстанції неможливо, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права,   тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вказаний Закон  регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, норми даного Закону не поширюються на правовідносини, які склались між ТОВ «Траст Фінанс» та ОСОБА_3, оскільки відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності, кредит було отримано ним як фізичною особою, цільове призначення кредиту - задоволення особистих потреб.

Рішенням Конституційного Суду України  від 11.07.2013 року  №7-рп/2013  по справі  № 1-12/2013 встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбулиЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВРз наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей1,3цьогозаконупотрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).

Таким чином, при стягненні пені з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача необхідно виходити з умов договору  та розрахунку, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, з якого вбачається, що за період з  19.04.2011 року по 31.03.2012 року нарахована пеня в сумі 24 278, 71 доларів США, що на день проведення розрахунку по курсу НБУ еквівалентно 193 865 грн. 50 коп.

Враховуючи наявність у матеріалах справи заяви відповідача про застосування строку позовної давності в один рік (ст. 258 ЦК України), а також  факт звернення позивача до суду з даним позовом 16.05.2012 року ( а.с. 51), пеня підлягає обчисленню за період з 16.05.2011 року по 31.03.2012 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір пені за вказаний період становить: 24 278, 71 - 763, 48 -  1098,56  =  22 416,67 доларів, що по курсу НБУ на день розрахунку ( 7,985 грн. за 1 долар США) становить -  178 997 грн. 11 коп.

Разом з тим, відповідно до ч. 3ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3ст. 551 ЦКможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, враховуючи ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем та   співвідношення розміру нарахованої пені і розміру основної заборгованості,  колегія суддів вважає, що розмір неустойки необхідно зменшити  до суми  50 000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів  дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду в частині стягнення неустойки (пені) у розмірі 16 039 грн. 87 коп.   та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача суми пені у розмірі 50 000 грн.

Відповідно до вимогст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно сумі задоволених позовних вимог у цій частині, тобто 1% від 50 000 грн. = 500 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права,  доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому  в решті рішення Дарницького районного суду м. Києва від  05.03.2013 року необхідно залишити без змін.

  Керуючись  ст.ст.303,304,307-309,313- 317,218  ЦПК  України, колегія суддів

вирішила:

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року  -скасувати в частині  стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Траст Фінанс» пені у розмірі 16 039 грн. 87 коп.   та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» пеню у розмірі 50 000 ( п'ятдесят тисяч) грн.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року  - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс» витрати по сплаті судового збору в сумі 500 грн.

            Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

  Головуючий :                                Судді: