Наші послуги

Визнання незаконним продажу колекторам кредитних вимог

Даний позов поданий про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за кредитним договором. Підставою для недійсності є те, що право вимоги було продано після початку процедури ліквідації банку, з яким був підписаний кредитний договір і віповідно після початку ліквідаційної процедури та відкликання банківської лінензії, що є незаконним.

 

Голосїївський районний суд м. Києва

03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-а

 

Позивач за зустрічним позовом (Відповідач за первісним позовом)
Ідентифікаційний номер: ________________________

 

Відповідач-1 (Позивач за первісним позовом): ПАТ «Банк»
04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39

 

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю
«Банк»
01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26
тел. 044-537-47-01

 

Суддя:Пасинок В.С.
Справа № _________________

Позов немайнового характеру

Korotya ukr

 

Зустрічна позовна заява
про визнання частково недійсним договору про
передачу Активів та Кредитних зобов'язань від 30.06.2010 року


30.06.2010 року між ПАТ «Банк», ТОВ «Банк» та Національним банком України був укладений договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Відповідача 2 на користь Відповідача 1, відповідно до п.4.1.умов якого Відповідач 2 передав Відповідачу 1 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України (надалі – Договір про передачу активів). Таким чином відповідно до зазначеного договору Відповідач 2 передв Відповідачу 1 зобов'язання Позивача за Кредитним договором №_6 від 25.05.07 року (надалі – Кредитний договір). В забезпечення виконання зобов’язань за цим Кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 1 також було укладено Договір іпотеки № 6 від 25.05.07 року.


Позивач вважає, що зазначений вище Договір про передачу активів вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він має бути визнаний недійсним в частині передачі кредитних зобов'язань за вказаним вище Кредитним договором виходячи з наступного:


Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Однак, звертаємо увагу, що статтею 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено наслідки призначення ліквідатора, зокрема, передбачено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора допускається укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, лише в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному сайті Відповіача 2 , Правління Національного банку України, керуючись Законом України «Про Національний банк України», постановою Правління Національного банку України №19 від 21 січня 2010 року відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації Відповідача 2. Зазначена інформація є загальнодоступною та підтверджується також переліком банків України, які знаходяться у процесі ліквідації, розміщеним на офіційному сайті НБУ (www.bank.gov.ua). Повідомлення №19357325 про ліквідацію надруковане в газеті «Голос України», №12, 26 січня 2010 року.
Вимоги кредиторів до банку, щодо якого розпочато ліквідаційну процедуру, вирішуються з дотриманням норм законодавства про реалізацію активів банку – боржника в ході ліквідаційної процедури, зокрема положень статті 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою врегульовано черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.


Отже, виходячи з вимог діючого законодавства з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банк втратив право укладати угоди, пов’язані з відчуженням свого майна, у тому числі і здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам.
Важливо зауважити, що викладене вище узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка була прийнята за результатом перегляду судових рішень у зв’язку з неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції одних і тих же норм права.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банку останній втрачає можливість відчуження свого майна.
У ст. 24 і п. 2 ч. 3 cт. 129 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закріплено демократично-правовий принцип «всі рівні перед законом і судом». Він міститься і в ст. ст. 5, 10 ЦПК України. Очевидно, що рівність перед судом означає не просто рівний правовий статус всіх учасників процесу, що виступають в однакових правових ролях, не лише створення рівних прав та можливостей для сторін при відстоюванні своїх інтересів у судовому засіданні, але й однакове ставлення суду до вирішення схожих за своїм змістом справ. Незлагодженість в судовій практиці, прийняття судами нетотожних рішень при аналогічних обставинах підриває конституційний принцип рівності, як ідею правової визначеності. Як зазначено у рішенні від 29 червня 2010 року Конституційного суду України – принцип правової визначеності можливий лише там, де існує передбачуваність застосування правових норм.
Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Таким чином, підставою недійсності правочину є суперечливість змісту цього правочину законодавству України, чинному на момент його укладення. Стосовно тої обставини, що позивач не є стороною оспорюваного договору, в доказ того, що оспорюваний договір зачіпає права та інтереси позивача вважаємо необхідним зазначити наступне.
Спосіб і порядок погашення кредиту був встановлений положеннями кредитного договору і надавав можливість позичальнику сплачувати відповідні кошти шляхом безготівкового перерахування або шляхом внесення готівки у касу Відповідача 2 за визначеними у договорі реквізитами (номер рахунку, код ЄДРПОУ, код банку в системі електронних платежів тощо). Укладення оспорюваного договору та заміна кредитора у зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну вказаних пунктів (умов) кредитного договору в частині порядку повернення коштів.
Згідно з умов кредитного договору №_6 від 25.05.07 року у випадку зміни порядку кредитування банк має право переглянути умови кредитування, встановлені цим договором, про що повідомляє позичальника в письмовій формі за тридцять календарних днів до введення в дію зазначених змін. Кредитним договором №_6від 25.05.07 року встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових договорів або шляхом надіслання банком позичальнику повідомлення у випадку, передбаченому в договорі. Проте при укладенні Договору про передачу активів, у порушення наведених вище умов кредитного договору, Відповідач 2 не лише не уклав з позивачем додаткових договорів, а й не повідомив його в установлений договором спосіб про зміну умов (пунктів) договору стосовно порядку повернення коштів.
Вважаємо, що недотримання Відповідачем 1 зазначених умов кредитного договору та укладення Договору про передачу активів створило перешкоди позивачу у виконанні взятих нею зобов'язань за кредитним договором. Укладення ж оспорюваного договору зачіпає законні права та інтереси позивача (в частині, що стосується передачі його прав та обов’язків) також тим, що цим договором змінюються пункти укладеного з Відповідачем 2 умов кредитного договору. Звертаємо увагу, що Апеляційним судом Волинської області при розгляді справи №0308/13939/2012 було досліджено текст договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Відповідача 2 на користь Відповідача 1 від 30.06.2010 року.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2012 року по справі №0308/13939/2012 (http://reyestr.court...Review/27386518) встановлено, що пунктом 4.8 цього договору визначено порядок повідомлення боржників про передачу Відповідачу 1 Відповідачем 2 прав вимоги. Зокрема, п.п. 4.8.1, 4.8.2 договору передбачено, що Відповідач 1 иа 2 т зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою цими особами в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення.
Повідомлення про передачу прав у передбаченому договором порядку позивач не отримувала.
Згідно з ч. 2 ст. 516 та ч. 2 ст. 517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Таким чином, зазначений вище пункт оспорюваного договору створює права безпосередньо для Позивача
На підставі викладеного,

ПРОШУ:


1.Визнати недійсним договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Відповідача 2 на користь Відповідачу 1 від 30.06.2010 року, укладений міжВідповідачами 1, 2 та Національним банком України в частині передачі кредитних зобов'язань за Кредитним договором №_6 від 25.05.07 року, укладеним між Позивачем та Відповідачем 2.


Додатки:
1)Копія виписки з договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань.
2) Копія постанови Верховного Суду України.
3)Копія рішення Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2012 року по справі №0308/13939/2012;
4)Квитанції про оплату судового збору;
5)Копії позову з додатками для учасників спору.


_________________ « » 201_ року